Громадська організація "ТЕЙВАЗ"
Стаття

„Устим Кармелюк. Народний месник, ватажок повстанців”

Трояни

Україна славиться своїми героями, героїчними незабутніми іменами. Серед них – Устим Якимович Кармалюк.

27 лютого цього року виповнюється 230 років з дня народження відважного месника Устима Кармалюка.

Певно немає в Україні такої людини, яка б не чула, у своєму житті, про славного рятівника бідних і знедолених.

З нагоди ювілею та з метою вшанування пам`яті народного ватажка Устима Кармелюка, ГО «Тейваз» підготувала тематичний бібліографічний покажчик „Народний месник, ватажок повстанців”

 Народився Кармалюк 27 лютого 1787 року – 230 років тому в с. Головчинці, тепер – Кармалюкове Жмеринського району на Вінниччині в     сім’ї селянина-кріпака. З дитинства не терпів наруги над собою чи односельцями. За неодноразове “непідкорення” Устим в 1812 році був відданий поміщиком в солдати, але звідтіля через знущання втік. На початку 1813 р. організував повстанський загін із кріпосних селян, закликаючи кріпаків не виходити на панщину, нещадно розправлятись з пригноблювачами. До загону Устим відбирав найхоробріших, найсміливіших, тих, хто не пожаліє свого життя за правду. Сам дужий та рослий був, аршин (71 см) в плечах, і побратимів дужих мав.

У 1814 році очолив повстання селян проти російської адміністрації і дворянства, що розгорнулося в Літинському, Летичівському і Ольгопільському повітах.

У 1817 році Кармелюк був схоплений жандармами і засуджений до смертної кари. В останній момент кара була замінена на 25 ударів батогом і 10 роками каторги в Сибіру. Однак під час етапування Кармалюк втік із В'ятської етапної в'язниці. Повернувшись на Поділля, продовжував боротьбу, доки його знову не схопили під час облави. Скориставшись знанням російської мови й відповідними документами, під час слідства видав себе за солдата з Костроми. Після того, як його запроторили у Кам'янець-Подільську фортецю, Кармалюк разом з іншими в'язнями здійснив свою четверту втечу. При спробі до втечі був поранений, потім схоплений і прикутий до кам'яного стовпа у вежі Юлія II (Папській, пізніше названій Кармелюковою).

Взимку 1824 року його покарали 101 ударом батога, затаврували розпеченим залізом і знову відправили етапом у Сибір. Наступні два роки Кармалюк разом з іншими каторжанами конвойований до Тобольська.

У 1825 з Тобольської каторжної в'язниці потрапив у Ялуторовськ. Незабаром він знову втік, але був схоплений і запроторений у набагато гірші умови. Утеча звідси - один із найзнаменитіших документованих випадків. Восени, під час нічної бурі, Кармалюк виламав грати, зібрав сорочки всіх співкамерників і зв'язав їх у довге полотнище. До кінця прив'язав камінь і закинув за частокіл в'язниці. По цьому висячому мосту, прямо вікна за огорожу один за одним перебралися усі в'язні - зранку камера була порожня.

У 1828 році знову був схоплений і відправлений до Сибіру на Боровлянський скляний завод у Тобольській губернії. Потім знову втеча, а в 1830 - черговий арешт. Через 2 роки Кармалюк розібрав стелю в своїй камері і втік із Літинської в'язниці.

Найвищого розмаху боротьба з поміщиками проти кріпацтва під проводом Кармалюка досягла в 1832‑1835 роках в Літинському, Летичівському й Проскурівському повітах Подільської губернії. В 1830‑1835 роках антикріпосницька боротьба поширилася на суміжні з Поділлям райони Київщини й Бессарабії. Загони Кармалюка вчинили понад 1 тисячу нападів на поміщицькі маєтки. У ньому брали участь близько 20 тисяч осіб.  Захоплене в поміщиків майно та гроші Кармалюк роздавав селянській бідноті й утікачам із солдатів. Серед бойових друзів Кармалюка особливо відзначались богатирі Д. Хрон, І. Чорноморець, А. Словинський.

Для боротьби з повсталими російський уряд у листопаді 1833 р. створив т. зв. Галузинецьку комісію. У 1835 році Кармелюк був убитий із засідки шляхтичем Рутковським; за переказами - не кулею, а срібним ґудзиком (тому що справжнього характерника звичайною кулею не можливо вбити). З метою залякування непокірних селян тіло ватажка ще довго возили по містах і селах. Поховали його в Летичеві, де пізніше, в 1974 році було встановлено 5-метровий пам'ятник.

В Головчинцях резонанс судової справи Кармалюка був таким великим, що вся його численна рідня була змушена, щоб уникнути репресій, відмовитися від свого прізвища. Переважна більшість взяла собі прізвище Карман: таке було прізвисько соратників Устима. Після 1955 р, коли село перейменували на Кармалюкове, почався зворотний процес зміни прізвищ: майже всі Кармани стали Кармалюками.

Кармалюка чотири рази засуджували до різних строків каторжних робіт у Сибіру, але кожного разу він втікав і знову оголошував селянський антикріпосницький рух. Тікаючи, написав на кордоні Сибіру на стовпі:

А втік же я із Сибіру,

З тяжкої неволі,

Хоч кайданів я не маю

Та все ж не на волі.

Феномен Кармелюка відобразили у своїх творах Михайло Старицький, Марко Вовчок, Степан Васильченко, Василь Кучер та ін. Харківський композитор Валентин Костенко - автор опери «Кармелюк». Усні народні легенди про народного героя збирали Микола Костомаров і Тарас Шевченко (останній назвав його «славним лицарем»). Також Кармелюку іноді приписують авторство низки українських народних пісень.

До наших часів дійшов лише опис зовнішності Кармалюка, а єдиний достовірний його портрет належить пензлю Тропініна, відомий в кількох копіях, одна з яких зберігається в Ермітажі. За словами свідків і очевидців, Кармелюк був не дуже високого зросту, але широкоплечий, надзвичайно сильний, і відрізнявся неабияким розумом.

Похований Кармалюк в смт Летичеві Хмельницької області. Тут йому встановлено пам’ятник. На одній із башт у Старій фортеці в Кам’янець-Подільському, де тричі його було ув’язнено, встановлено меморіальну дошку з барельєфом.

Очолюваний Кармалюком селянський рух охопив широку територію і зіграв велике значення в розхитуванні кріпосницьких підвалин. Про Кармалюка народ склав пісні, відобразив його в переказах:

За Сибіром сонце сходить,

Хлопці, не зівайте,

Ви на мене, Кармалюка,

Всю надію майте!

Тарас Шевченко називав Кармалюка славним лицарем. Його ім’я, говорив М. Горький, “навіки овіяне славою”.

Кармалюку присвятили свої шедеври М. Старицький, М. Вовчок, В. Кучер, С. Васильченко. Образ Кармалюка закарбувався в українській літературі і живописі.

Фільмографія про Устима Кармелюка
«Кармалюк» (1931) Ф. Лопатинського,
«Кармелюк» (1938) Г. Тасіна,
«Кармелюк» (1986), т/ф, 4 с.) Г. Кохана

Книги про Устима Кармелюка: 

В українській літературній Кармалюкіані - сім романів та повістей, понад десяток оповідань, чотири поеми, вісім п’єс, кількадесят віршів. Фольклорно-етнографічна творчість про Кармалюка рясніє піснями, казками, переказами, прислів’ями та приказками. На початку 90-х років минулого століття подільський композитор Микола Балема створив «народну оперу» про Кармалюка - «Вічний етап». У кожному з цих творів постає незламний бунтар, що присвятив своє життя боротьбі за народне щастя. Красиві легенди. Та реальність являє нам зовсім іншу людину, з іншим прізвищем і з іншим життям.

Найповніша книга збірних матеріалів про Устима, видана 1948 року. Історик Роговий Олександр Іванович начальник архівного відділу Липовецької РДА повідомив, що вчений Антоні Ролле ще в кінці ХІХ ст. нараховував дев’ять тисяч п’ятсот аркушів архіву які не збереглись до цього часу.

Васильченко (Панасенко), Степан Васильович. Оповідання, повісті, драматичні твори [Текст] / Васильченко (Панасенко), Степан Васильович; Упоряд. і приміт. Н.М.Шумило; Всуп. ст. Б.А.Деркача; Під ред. Б.А.Деркача. - К.: Наукова думка, 1988. - 600 с

Видатні постаті в історії України ІХ-ХІХ ст. [Текст]: короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довідкове видання / Авт.-упорядн.: В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин, Ю.О.Калінцев, О.Г.Сокирко, В.І.Червінський. - К.: Вища школа, 2002. - 359 с.

Вовчок, Марко. Оповідання; Казки; Повісті; Роман [Текст] / Маркович (Вілінська), Марія Олександрівна; Передм. та ред. Н.Є.Крутікової; Сост. та прим. О.О.Белявської; Худож. В.М.Дозорець. - К.: Наукова думка, 1983. - 640 с

Гижа, Олександр. Облога Кармалюка [Текст]: історичний роман / Гижа, Олександр; Худож. П.Х.Ткаченко; Під ред. А.К.Григоренка. - К.: Український письменник, 1993. - 446 с.

Гуржій І.О. Устим Кармалюк: Іст.-біогр. нарис / І.О.Гуржій, О.С.Компан. - К: Рад. шк., 1960. - 79 с. : іл.

Котляр, Микола Федорович. Історія в життєписах [Текст] / Котляр, Микола Федорович, Смолій, Валерій Андрійович; Перекл. Н.Г.Сидяченко; Передм. авт.; Худож. Г.Т.Задніпряний. - К.: Час, 1994. - 328 с.

Котляр, Николай Федорович. История в жизнеописаниях [Текст] / Котляр, Николай Федорович, Смолий, Валерий Андреевич; Предисл., примеч авт.; Худож. И.В.Козий. - К.: Наукова думка, 1990. - 255 с.

Кучер, Василь Степанович. Устим Кармалюк [Текст]: роман / Кучер, Василь Степанович ; Пер. с укр. Е.Россельс; Предисл. М.Зарудного; Худож. Н.Воробьев. - М.: Художественная литература, 1983. - 479 с.

Кучер, Василь Степанович. Устим Кармалюк [Текст]: роман: Для старш. шк. віку / Кучер, Василь Степанович ; Худож. Д.Присяжнюк. - К.: Веселка, 1988. - 428 с.

Мисан, Віктор. Оповідання з історії України [Текст]: підручник для 5-го класу / Мисан, Віктор; Передм. авт. - К.: Генеза, 1997. - 208 с.

Розбійницькі скарби: Казки про розбійників / Упоряд. та передм. Ю.П.Винничук. - Харків : Фоліо, 2005. - 415 с.

Старицкий, Михайло Петрович. Разбойник Кармалюк [Текст]: исторический роман / Старицкий, Михайло Петрович; Примеч. Г.Я.Сергиенко; Худож. Г.В.Якутович. - К. : Видавництво художньої літератури "Дніпро", 1988. - 687 с.

Хоткевич, Гнат Мартинович. Довбуш; Кармалюк [Текст]: повiсть, роман-хронiка / Хоткевич, Гнат Мартинович, Гжицький, Володимир Зенонович ; Худож. О.В.Матієнко. - К.: Український Центр духовної культури, 1997. - 606 с.

 

Теги:

Кількість переглядів: 245

Коментарі

Додати новий коментар